Проаналізовано перебіг вагітності у 135-ти вагітних з прееклампсією. Вивчено динаміку вмісту S-нітрозотіолів та ендотеліну-1 (ЕТ-1). У вагітних з прееклампсією вміст нітрозотіолів значно зменшується, що активує агрегацію тромбоцитів і погіршує місцевий кровообіг. Рівень ЕТ-1, який є пресорним фактором, під час прееклампсії підвищується, що разом з активацією внутрішньосудинного згортання крові призводить до порушення її циркуляції в багатьох органах, внаслідок чого розвивається локальна тканинна гіпоксія та пов'язаний з цим комплекс побічних ускладнень.

На підставі досліджень встановлено, що використання нефракціонованого гепарину у комплексі післяопераційних заходів у породіль є небажаним, враховуючи негативні властивості стандартного гепарину. Система регуляції агрегатного стану крові являє собою діалектичну єдність двох протилежностей - коагуляційної та антикоагуляційної систем, що забезпечують згортання та рідкий стан крові. Збалансоване функціонування цієї системи, запобігання тромбоемболічним ускладненням у післяопераційному періоді після кесаревого розтину потребує призначення низькомолекулярних гепаринів. Фраксипарин повністю відповідає зазначеним вимогам і його можна широко використовувати в акушерських стаціонарах.

Рассмотрены вопросы регуляции лактогенеза после родов или абортов. Обследованы 74 пациентки, из них 20 - с физиологическим течением послеродового периода и 29 пациенток, которым проводилось ингибирование лактации. Показано, что использование каберголина для регуляции лактогенеза в послеродовом и постабортном периодах является патогенетически обоснованным.

Проанализированы методы контрацепции в послеродовом периоде. Доказано, что использование внутриматочной системы "Мирена" с левоноргестрелом не нарушает гормональный гомеостаз и лактацию, характеризуется низким риском воспалительных заболеваний органов малого таза и эктопической беременности, обеспечивает надежную контрацепцию.

Обследованы 62 девочки с вульвовагинитами неспецифической этиологии пубертатного возраста (13 - 17 лет). Показано, что назначение противовирусного и иммуномодулирующего препарата растительного происхождения, в качестве которого использовался Флавозид, способствует восстановлению функций местной иммунной системы урогенитальной зоны и созданию нормального биоценоза мочеполовой системы. Данное лекарственное средство не вызывает нежелательных эффектов и может быть препаратом выбора при лечении вульвовагинитов у девочек-подростков.

Розглянуто сучасні принципи обстеження та лікування пацієнток з гострим запаленням придатків матки. На підставі вивчення клінічних, імунологічних та реологічних змін у 94 пацієнток розроблено і впроваджено у клінічну практику патогенетично обгрунтований метод терапії, що дозволяє поліпшити показники регіональної гемодинаміки, імунологічного статусу, а також сприяє більш швидкому нівелюванню больового синдрому у таких хворих.

Розглянуто сучасні принципи лікування пацієнток із хронічними запальними процесами придатків матки. На підставі вивчення клінічних імунологічних і реологічних показників пацієнток розроблено та впроваджено в клінічну практику патогенетично обгрунтований метод терапії, який сприяє покращанню показників регіональної гемодинаміки, імунологічного статусу, а також швидкому усуненню больового синдрому.

Вивчено патогенез та особливості перебігу вагітності та пологів у жінок, що страждають на хронічний гепатит та у разі обтяження перебігу вагітності HELLP-синдромом. За допомогою клініко-біохімічних, гормональних, біофізичних, імунологічних, імуноморфологічних, морфологічних, реовазографічних досліджень визначено критерії оцінювання стану фетоплацентарного комплексу. Встановлено погіршання стану внутрішньоутробного плода, наявність гормонального дисбалансу, виснаження антиоксидантної системи захисту, порушення мікрогемоциркуляції в матково-плацентарному басейні, наявність імунологічних порушень за вторинним гіпосупресорним варіантом у жінок з хронічними гепатитами. Встановлено, що за даної патології у 2,6 рази підвищується ризик розвитку HELLP-синдрому; доведено провідну роль аутоімунного компонента в патогенезі розвитку цієї хвороби. На підставі ретельного аналізу отриманих результатів виділено маркери розвитку HELLP-синдрому. Доведено, що використання рекомендованого лікувального комплексу, який включає дискретний низькооб'ємний плазмаферез, гепабене, гетеротопічну трансплантацію фетального тимуса, сприятливо впливає на перебіг вагітності та пологів у жінок з хронічними гепатитами і дозволяє у 2,8 рази, у порівнянні з традиційною терапією, знизити ризик розвитку HELLP-синдрому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.410.111

Рубрики:

Ендометрит

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель исследования - поиск эффективных методов коррекции болевого синдрома (альгодисменореи) и эндотелиальной дисфункции у пациенток с аномалиями развития матки (АРМ). В результате исследования сделаны выводы, что у женщин с АРМ на фоне выраженной альгодисменореи отмечены гиперпростагландинемия, эндотелиальная дисфункция, преобладание вазоконстрикторных факторов и повышение сократительной активности миометрия. Применение препарата Нимесил при исследуемой патологии достоверно способствует нормализации уровня простагландинов, устранению вазоконстрикции и повышенной сократительной активности миометрия. По визуальной аналоговой шкале применение Нимесила характеризовалось постоянным и значительным уменьшением выраженности альгодисменореи при АРМ. Нестероидный противовоспалительный препарат Нимесил - высокоэффективный и безопасный метод терапии альгодисменореи у женщин с АРМ.

Освещен современный взгляд на использование доплерометрического метода в акушерской практике. Описанный случай диагностики дистресса плода свидетельствует о том, что при проведении доплерометрического исследования следует давать одновременно количественную и качественную характеристику кривых скорости кровотока. Проведение только количественной оценки не всегда способствует точной диагностике состояния внутриутробного плода.

Отмечено, что эндометриоз (Э) - это широко распространённое заболевание, поражающее от 8,0 до 15,0 % женщин репродуктивного возраста, он является причиной нарушения репродуктивной функции, инвалидизации, потери чувства полноценности. Изложены современные мировые тенденции в лечении Э - заболевания, частота которого неуклонно растет. Показана ведущая роль гестагенов в реализации целей медикаментозной терапии, повышении репродуктивного потенциала и улучшения качества жизни женщин. Приведены результаты исследований европейских, японских коллег. Освещен собственный опыт авторов в сравнении эффективности различных гестагенов для лечения Э.

Атрофічний вульвовагініт є одним із найчастіших патологічних станів постменопаузального періоду. Через 7 - 10 років після припинення менструацій атрофічні зміни слизової оболонки піхви спостерігаються майже у половини жінок, а надалі їх частота сягає 70 - 75 %. При атрофічних вульвовагінітах відбувається активація процесів апоптозу імунокомпетентних клітин, що створює умови для розвитку вторинного імунодефіциту. Провідною причиною атрофічного вульвовагініту є вікове зниження рівня естрогенів, що виникає внаслідок згасання функції яєчників. Крім того, у розвитку патологічного процесу велике значення має колонізаційна резистентність слизової піхви. З метою визначення клінічної ефективності препарату депантол при атрофічних вагінітах проведено порівняльний аналіз результатів терапії депантолом, препаратами ревітакса та метилурацил у супозиторіях. Депантол - комбінований репаративний, протизапальний та протимікробний препарат, що містить хлоргексидину біглюконат та декспантенол. У дослідження увійшло 79 жінок менопаузального віку з діагнозом атрофічний вагініт. 27 з них проходили лікування депантолом, 27 - препаратом ревітакса, 25 -метилурацилом. На початку терапії, після її закінчення та через 2, 4 і 6 місяців після лікування оцінювали індекс стану піхви (еластичність, об'єм рідини у піхві, рівень pH, цілісність вагінального епітелію та його зволоження). З метою оцінки регенеративних та імуностимулюючих властивостей запропонованих лікарських засобів проведено визначення ступеня й характеру апоптичних процесів в імунокомпетентних клітинах периферичної крові в пацієнток із атрофічним вагінітом. Використання депантолу сприяло відновленню індексу стану піхви та нормалізації її мікробного пейзажу, а також створювало умови для усунення імунодефіцитних станів. Прийом препаратів ревітакса і метилурацил при деякому покращенні сумарного індексу стану піхви не зумовлював достовірно значущого зменшення апоптичних процесів при вагінальній атрофії. На думку авторів, результати виконаного дослідження є дуже важливими для жінок менопаузального віку з атрофічними вагінітами та пацієнток із посткастраційним синдромом, які з приводу різноманітних причин мають протипоказання чи не бажають використовувати терапію естрогенами.